«Основи формування дитини-читача»

                                                                                                    Виступ на загальношкільних батьківських зборах

              Багаторічний досвід роботи над проблемою формування правильної читацької діяльності спонукає ще і ще раз повертатися  до настанов з допомогою яких успішно навчити сьогоднішніх молодших школярів роботи з дитячою книжкою, вчити дитину вчитися.

            Яких же умов і методичних настанов має дотримуватися учитель, щоб навчити дитину читати книжки і сприймати їх як свого співбесідника?

Перш за все вже в перші дні знайомства з книжкою представити її як книжку-співбесідника, що сміливо і впевнено поведе їх країною знань. Без такої установки успішно формувати уміння читати неможливо.

            Слід прийняти, як факт, що матеріалом, об’єктом має бути тільки дитяча книжка у типовому оформленні. Підкреслюю, сама книжка,а не окремий текст чи епізод з неї.

             Навчаючи дітей читати, треба пам’ятати, що роботу з дитячою книжкою доцільно проводити щотижня, краще в обумовлений день. При цьому бути переконаним, що читати – це говорити з книжкою. Адже процес читання, як і процес будь-якого спілкування включає того, хто говорить і того, хто слухав.

             Та, щоб дитина – читала захотіла і зуміла почути автора тексту, його треба навчити думати над книжкою і ніби бачити того співбесідника «за книжкою», сприймати його розуміти.

           Водночас молодших школярів слід постійно спонукати до багаторазового повернення до однієї і тієї ж книжки, до одного й того ж тексту, привчати вдивлятися, вчитуватися, запам’ятовувати, знаходити знайоме і схоже.

            Саме з цього моменту починається залучення дитини до самостійної читацької діяльності, яка у цьому випадку виражається в умінні думати над книжкою, сприймати її у єдності форми і змісту. Надалі слід теж найбільш вдало організувати заняття за методом читання – розгляду, під час якого діти засвоюють найпростіший зв'язок між змістом книжки і її зовнішніми ознаками, ілюстрації, заголовок, прізвище та ім’я автора.

              З цього часу книжка перестає бути для дитини байдужим суб’єктом. Вона стає джерелом інтересу зокрема засобом збудження і задоволення пізнавальних потреб, фантазії, уяви, мрії.

               Основною ознакою такої методики є розгляд книжок, спершу розглядаються ілюстрації на обкладинці, потім знайомити і зіставляти ілюстрації зі змістом, зробити висновок-припущення про зміст та героїв книги. Побудова таких занять з дитячою книжкою зумовлена основним завданням підготовчого етапу навчання - пробудити і   сформувати інтерес до дитячої книжки в читачів.

                 Можливо це за умови, якщо кожен учень у процесі навчання привчатиметься  самостійно думати над книжкою, ще не вміючи добре говорити книжною мовою. Бо книжка, якщо її правильно розглянути і над нею вчасно правильно подумати, сама забезпечить читачу – початківцю так звану цілісність сприйняття літературного твору.

              Неможливо навчити і сформулювати інтерес учня самостійно звертатися до книжки і її читати, якщо це буде система,  визначена тема, і звичайно ж, дитяча книга, яка спонукає до знайомства і читання.

              Ставлення школяра до процесу читання необхідно змінити: навчити потрібно не бездумно швидкого читання, а читання ефективного, при цьому пам’ятаючи, що ми всі різні, і швидкість доцільного-корисного читання у нас також неодмінно буде різною.

« Книга, як витвір душі, як людина, яка народилася з любові»