"Щоб книга стала другом"

«Щоб книга стала другом»

Виступ на класних батьківських зборах

(Бесіда-рекомендація)

Сьогодні Україна перебуває в новій соціальній реальності, що вже призвело до зміни суспільних цінностей, духовних цінностей її громадян.

Духовне відродження українського народу неможливо уявити без впливу книги, бо саме книга є одним з активних чинників виховання: виховання совісті, моралі, формування загальнолюдських цінностей, національної свідомості, любові до рідного краю, рідної мови, екологічної культури.

Донедавна книга була для людини основним джерелом інформації, а читання – популярним способом проведення дозвілля. Тепер у неї з’явилися могутні суперники – телебачення, комп’ютер, відеоігри. Багато хто вважає читання «зайвою тратою часу», віддаючи перевагу екранізованим версіям твору.

Створити повну і вірогідну картину ставлення дітей до читання дуже складно. Для сучасного читання дітей характерне:

• Поступове зниження інтересу до друкованого слова, спад престижу читання;
• Зменшення числа тих, хто віддає перевагу читанню у вільний час;
• Зростання кількості дітей, які обмежуються читанням літератури, пропонованої шкільною програмою.

Багато вчителів і батьків незадоволені тим, що їхні діти не люблять читати. Але змусити дитину вчитися неможливо, навчанням потрібно зацікавити. Кожна книга повинна прийти до дитини у відповідному віці, інакше дружба з нею може і не відбутися.

Існує думка про те, що вроджені здібності до читання у дітей виявляються у віці від 18 місяців до 3 років. А от психологи вважають, що прищепити любов до книги та читання можна ще до 9 років. Пізніше зробити це складно і практично неможливо.

Отже процес залучення до пізнання світу через книгу припадає на дошкільний і молодший шкільний вік.

Прищепленням дітям інтересу до читання, констатує наука, на 90% залежить від батьків. Головна відмінність сімейного читання від інших його видів полягає в тому, що батьки читаючи своїй дитині книгу, починають по-справжньому займатися її духовним розвитком, формуванням її особистості.

Починати знайомити малечу із книгою необхідно з перших років життя. Дитина вчиться спочатку слухати книгу, потім перегортати сторінки, запам’ятовувати слова. Читання дає їй можливість посміятися та поплакати разом з героями, навчитися не губитися в життєвих небезпеках.

Щаслива та дитина, яка має таке щоденне безпосереднє спілкування з книгою через батьків.

Книга приносить дитині задоволення, і вона періодично повертається до неї, просячи старших читати ще і ще. І читати книгу треба стільки разів, скільки захоче малюк, бо в нього є потреба ще раз зустрітися з героями твору, ще раз пережити з ними їхні пригоди. Коли дитина починає робити перші кроки в читанні сама, слід їй давати читати вже знайомі тексти, не раз уже чуті від батьків.

Малюки люблять книжки з маленькими текстами та яскравими малюнками. На цьому етапі корисно запропонувати дітям комікси і дайджести (своєрідні сценарії окремих мультфільмів). Звичайно, це не читання «для душі», а тільки короткочасний засіб оволодіння технікою вільного читання.

Формування читацького інтересу цілеспрямовано продовжується  (а частіше тільки починається) у початковій школі. Вчителі, що працюють із шестирічною дитиною добре знають, як нелегко навчити її читати, але ще важче виховати вдумливо читати.

 Головне – організувати процес так, щоб читання сприяло розвитку особистості, а розвинута особистість відчуває потребу в читанні як у джерелі подальшого розвитку.

Роботу в класі з формування читацького інтересу слід починати, на мою думку, з того ж етапу, що й у сімейному читанні, бо так і є на уроках читання і всі діти разом слухають, а вчитель читає емоційно й виразно. Учням подобається, коли вчитель читає різними голосами за різних героїв.

Під час читання слід робити паузи, дати можливість дітям переглянути малюнки. Пізніше в 3-4 класі учні вже читають текст в ролях, інсценізують уривки прочитаного. Читання книги – грандіозна репетиція та визначення майбутнього ставлення дитини до процесу навчання. Найкращим прикладом художнього твору для колективного слухання є книга Всеволода Нестайка «Пригоди в лісовій школі», діти з нетерпінням чекають зустрічі з учнями Лісової школи, радіють і переживають невдачі разом зі своїми лісовими «ровесниками». Коли ми придбали ці книги для бібліотеки, діти стояли на черзі, щоб прочитати їх, а деякі із захопленням перечитують це кілька разів.

На цьому етапі доцільне «читання вухами» - прослуховування звукозаписів художніх творів у виконанні професійних акторів. Ефекти підсилює вдалий музичний супровід. Турбуючись про виховання інтересу до книги, не слід забувати про зв'язок вчителя, бібліотеки і сім’ї, в якій виховується дитина. З батьками проводяться консультації, бесіди на теми: «Як виховати маленького читача», «Що читати дітям».

Рекомендується батьком передплачувати дитячі журнали, а також купувати сучасні розважальні та інтелектуальні періодичні видання.

Наприкінці навчального року в кожному класі дається рекомендований список літератури на наступний рік, а також список творів, які бажано прочитати влітку. З першого року навчання діти повинні усвідомити, що книга –наш друг і найкращий подарунок.

Починаючи з 2-го класу, діти вже знайомляться з літературними творами різних жанрів, різних за обсягом. Це оповідання і повісті М. Носова, В. Нестайка, казкові пригоди О. Волкова, Р. Кіплінга, А. Ліндгрен.

Добре, що кожного року на книжкових полицях з’являється все більше якісних, чудово ілюстрованих творів дитячої літератури.

Уроки позакласного читання не дають можливості учням ознайомитися з повним змістом великих дитячих творів, діти повинні щодня читати 40-60 хвилин самостійно, під батьківським контролем. Учні ведуть також зошит, в якому записується ім’я автора, роки його життя, назва твору, імена героїв, «цікавинки» за змістом.

З перших днів діти вчаться бережно і з любов’ю ставитися до книги: обгорнути, покласти закладку, правильно гортати її тощо.

Співпраця вчителя і бібліотекаря завжди дають позитивні результати. Бібліотекар знайомить учнів з фондом дитячої літератури, організовує екскурсії до бібліотеки, книжкові виставки, малюнки-ілюстрації до прочитаних книг, правила поводження в бібліотеці, правила гігієни читання.

Узагальнюючи сказане, можна зробити висновок, що читати систематично й осмислено дітей навчає школа у співпраці з батьками. Багато що в читацькій біографії дитини залежить від того, наскільки майстерно вчитель прилучає її до книги, допомагає оволодіти мистецтвом читання, наскільки активно популяризує книга, формує характер і моральні якості школяра.